Формула життя Лідії Білас

Поделись с подружками :
Вона пройшла шлях від топ-менеджера у великому бізнесі до альтернативної дитячої освіти. Чому цей проект з'явився в її житті, що таке сучасна освіта, що можемо зробити ми для того, щоб змінити ситуацію, – про це й поговоримо з Лідією Білас. 


Про початок
Я багато років у бізнесі й пройшла майже всі його стадії – від стартапу до роботи у великій системній компанії. Кожен період цікавий і важливий по-своєму, але ностальгія у мене завжди за часами становлення, коли у всіх горять очі, коли час, проведений у офісі, взагалі не має значення, шалений ритм і драйв, ніяких обмежень, але є мета, коли ти впевнена, що все здолаєш, і, виявляється, що ти таки мала рацію. 

Про досвід
Він дуже важливий, але лише до тих пір, поки не стане перепоною для чогось нового. Дуже часто трапляється так, що люди з найбільшим досвідом останніми бачать і використовують можливості для створення чогось кардинально нового. Досвід потрібен, щоб допомагати, а не обмежувати можливості росту. 

Про дітей
Люблю. Неймовірно. І вважаю, що любові багато не буває. Так, людську природу неможливо обманути і батьки повинні виховувати своїх дітей – немає жодних сумнівів. Але коли батьки, щиро люблячи і турбуючись, говорять: «Я непокоюся про те, ким він буде», я кажу: «Діти не будуть – вони вже є». На жаль, дітей часто сприймають і люблять лише тоді, коли вони демонструють успішність. І вони це відчувають. Діти так перевантажені нашими очікуваннями, що часто вже не знають, чого самі хочуть…
Коли обом нашим дітям виповнилося по чотирнадцять років, ми вирішили дати їм можливість зробити свій вибір. Самостійно. Між зрозумілим, комфортним і певним та новим, не прогнозованим, цікавим і важким. Чи виникали питання? Так! Чи були сумніви? Ні! Ми теж навчилися, навчилися відпускати. Але натомість набули щось значно важливіше, ніж фізична присутність і тотальна опіка. Ми навчилися слухати, чути і довіряти. У нас є шанс допомогти зрости новому поколінню батьків. Але для цього треба почати з себе – зі своєї свободи, мрій, творчості. Нещасна людина не може давати щастя іншим.

Про щастя
Я колись почула фразу: поводься так, ніби від цього залежить твоє життя, і вона мене вразила. Почуваюся щасливою, тому що маю право вибору практично у всьому. Бо здебільшого вибираю між хорошим і хорошим. 
І ще: найпростіший спосіб відчути себе щасливою – це бути вдячною.

Про успіх 
Як на мене, це поняття суб'єктивне. Це, радше, стан душі. Хтось називає це душевною рівновагою, хтось задоволенням чи навіть щастям. Для мене це здатність досягати цілей і тому очевидно, що ця величина не постійна. Це точно не щось матеріальне і не те, чим можна володіти. Він приходить як нагорода за те, що ти вибрав складніший шлях. Важливо не боятись і не гальмувати, діяти на випередження. Це не лише позбавляє очікувань, але й додає задоволення відчувати, що ти можеш управляти своїм життям. Про будь-яку проблему я навчилася думати в перспективі кількох років. Дуже часто траплялося, коли те, що сьогодні здавалося вкрай важливим, через рік не можна було навіть пригадати. Не варто порівнювати себе з іншими, набагато продуктивніше порівнювати себе з собою ж у минулому – це дає можливість оцінити свій прогрес, що додасть впевненості і позитивних емоцій. Не бійтеся помилок і невдач – вони дають змогу набути безцінний досвід, дізнатися багато нового і цікавого і часто приводять до успіху, бо він любить наполегливих. 

Про терпимість
Вона приходить мимоволі з віком. Поступово розумієш, що мати претензії до того, що відбувається тут і зараз, немає ніякого сенсу, бо лише тут і зараз – це єдиний реальний час, в якому існуємо й ми самі.
Що дає нам тривога через події, які нам непідвладні? Або злість на чужі слова чи вчинки? Ми позбуваємося спокою і впевненості – ось і все. Чи означає це, що треба пасивно ставитися до обставини? Мабуть, ні. Важливо докладати максимум зусиль і водночас розуміти, що не завжди все складається так, як нам того хотілося б. Але якщо ми правильно уявляємо те, що ми можемо і що не можемо контролювати, нам ніколи не доведеться залежати від зовнішніх сил і обставин, ми ніколи не будемо засуджувати інших і звинувачувати когось у тому, що нам не вдалося. Думаю, для цього внутрішні досягнення мають бути важливіші за зовнішні результати. Вчуся дивитись на цілі саме так.

Про баланс 
Я вірю, що професійна реалізація і щаслива сім'я – це речі не взаємовиключні. Часто навіть навпаки: коли ти робиш те, що любиш, і тебе в цьому підтримують ті, хто любить тебе, народжується хороша синергія, що працює в обох напрямках. Але все в житті є вибором. Навіть старість чи молодість, хоч як  парадоксально це не звучить. І часом проблемою є не сам вибір, а відсутність волі і віри в те, що ми можемо щось зробити. Тому традиційно пріоритет залишається за родиною. Якщо підключати істинну волю, таку, що надає вектор, сили і фокусує на цілях, то життєвий баланс з'являється сам собою. Реалізована і впевнена в собі жінка завжди працює, в неї немає часу створювати конфлікти в родині, вона цікава не лише соціуму, але в першу чергу сім'ї. Вона може дати дітям внутрішній стрижень і впевненість у власних силах, підтримати і допомогти, а не опікуватися і контролювати. А ще завдяки тому, що любить себе, дати оточенню стільки любові, щоб воно теж могло нею ділитись.

Про школу
Зараз усі шукають якесь чарівне рішення, яке створило б нову українську школу і… яке чомусь ніяк не знаходиться. 
Наші діти до чотирнадцяти років навчалися у звичайній нестоличній школі і здобували середню освіту вже за кордоном. Я бачила контраст не лише між школами у нас і в Європі, але найбільше між навчальним процесом тут і там. Вражало все: атмосфера, програма, методики, ставлення. І діти – веселі, впевнені, щасливі, з відкритими поглядами і серцями. Це надихає найбільше. Це захотілось відтворити.
Гадаю, ідеальної школи не існує. Для кожного це свій варіант. Для нас важливо, як і ким діти себе там почувають. Нашу Креативну Міжнародну Дитячу Школу ми називаємо школою, яка вчить думати, а це означає, що діти вільні й активні, здатні вирішувати і відповідати за свої вибір, мають власну думку і можуть аргументовано її відстояти. Водночас вони хочуть вчитися і розуміють практичну цінність знань не лише сьогодні, а й впродовж усього життя. Ми намагаємося облаштувати процес навчання так, що потрібне стає легким, а важке – непотрібним.
Вони щасливі й позитивні, знаходяться в атмосфері дружби і довіри. Вони  цілеспрямовані й амбітні. Я впевнена: немає амбіцій – немає прогресу, немає освіти – немає майбутнього.
Зміни й трансформації в системі освіти незворотні, це вже зрозуміло. І хоча говорять про них сьогодні багато і на всіх рівнях – практичні зрушення не очевидні. Що можемо зробити ми? Ми всі є носіями змін – кожен на своєму місці та у своїй ролі. Ми не просто намагаємось міняти систему знизу, ми її змінимо. 


Досьє
• Стояла біля витоків і очолювала кілька великих українських компаній.
• Співзасновник Креативної Міжнародної Дитячої Школи – школи, яка вчить думати.
• Головні правила життя 
Не втрачати час. Насолоджуватися можливостями. Пізнавати світ подорожуючи. Пробувати себе у новому і несподіваному. Любити людей. Дорожити стосунками. Допомагати іншим. Не зраджувати цінностям. Не плисти за течією. Бути вдячною. Ламати стереотипи. Бути щасливою.



Усі страхи живуть лише у нашій голові, й більшість з того, чого ми боїмося, насправді ніколи не станеться


Досвід потрібен, щоб допомагати, а не обмежувати можливості росту 


Фотограф Елена Полковникова, Одежда Елена Буренина, Прическа Алена Кулик-Обоянцева, Макияж Ирина Гроцкая, Сеть салонов "ЛОНDA".
Поделись с подружками :